«Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять».

            28 років – ніяк не відболить це горе, не відплачеться воно на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно загублених в афганських горах синів України.

            У ВСП Ананьївський аграрно-економічний коледж УНУС 15 лютого 2017р. студенти груп під керівництвом кураторів Рирмак Г.І., Баркар Л.І. підготували та провели вечір-пам’яті, присвячений воїнам-інтернаціоналістам.

            Метою вечора-пам’яті було розширити знання студентів та всіх присутніх в залі про історичні події афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії; розповісти про земляків, які служили в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям.

            На зустріч зі студентами були запрошені воїни-афганці нашого району, які потрапили на палаючу афганську землю і всім серцем сприйняли її біль, як свою, і до останнього захищали інтереси її багатостраждального народу.

            15 лютого – річниця виводу військ з Афганістану. Студенти коледжу підтримують священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали військовий обов’язок.

            На вечорі-пам’яті були присутні воїни-афганці, живі свідки тих жахливих подій.

            За кожним із цих воїнів-афганців – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя.

            Присутніх у залі наповнювало якесь тривожно-трепетне почуття, хвилювала урочистість події.

            Справді, це свято надзвичайно урочисте і особливе. Хоча б таким невеличким штрихом: воїн-інтернаціоналіст виймає із шафи святковий костюм, дістає бойові нагороди, які надзвонюють йому спогади про молодість, обпалену війною. І від того, що ці воїни-афганці виглядають так урочисто, так незвично і відчувається справжня і неповторна велич та значущість зустрічі.

            Учасники зустрічі хвилиною мовчання вшанували пам’ять чотирьох загиблих земляків в Афганістані та 22 воїнів, які померли за 28 років після виведення військ з Афганістану.

            Вдало підібрані слова, вірші та пісні про Афганістан болем відгукнулись не лише в серцях присутніх афганців, нагадуючи про ті страшні події війни, а й торкнулися сердець всіх інших присутніх в залі, нікого ця зустріч не залишила байдужою, багато хто змахнув з очей непрошену сльозу…

            Зі словами пошани та вдячності до присутніх звернувся директор коледжу Прижбило В.О., який подякував воїнам-афганцям, які завітали на зустріч зі студентами. З гіркотою відмітив, що слово «війна» коротке і страшне слово… Це смерть, сльози матерів, наречених, що недолюбили своїх хлопців, це поминальний дзвін і тепло свічки. Чи треба взагалі згадувати про війну? Деякі кажуть, що не треба, а ми думаємо, що треба.

            Треба говорити про це лихо до тих пір, поки людство всього світу не скаже: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробимо все, щоб її не було».

            Хотілось би від нас особисто подякувати Гуку О.В., Маковецькому П.С., Піроженко Ю.І., Секірашу М.Ф., Непомнящій О.Л., Нефьодову А.В., Постовому О.О., Китаєву В.Р., Ободовській Л., Ткаченко В.І., Площанському О.В. та всім іншим, хто надав допомогу в підборі інформації та фото для проведення вечора-пам’яті. Особиста подяка директору коледжу к.е.н. Прижбило В.О. за ініціативу та допомогу в організації такого заходу.

            Ми вважаємо, що такі зустрічі з реальними героями вражають студентів найбільше. Вони слухали спогади очевидців, слухали вірші афганців, написаних ними в Афгані, вдивлялися в кадри кінохроніки тих подій. Дорогою ціною розплачувалися наші солдати і командири за цю війну. А ціною було життя. І кожна смерть – це трагедія. Такі заходи сьогодні потрібні сучасній молоді.

Викладачі коледжу:

 Рирмак Г.І.

Баркар Л.І.

Мишевський В.М.