Зміст                                                                                  

1. Вступ

2. Адаптація – просування до нових умов.

3. Робота куратора групи:
   3.1. З чого розпочати?
   3.2. Перше знайомство куратора зі студентами.
   3.3. Кроки до згуртованості студентської групи.
   3.4. Заходи виховного впливу на особистість – виховні години, «Візитка», вечори відпочинку до Дня студента.
   3.5. Регулювання адміністративних відносин студентів і керівництва технікуму.
   3.6. Куратор групи і сім’я студента.

4. Висновок

5. Література

1. Вступ

Друге десятиріччя наша країна живе і розвивається в епоху змін; виникають нові напрями суспільної й індивідуальної діяльності, нові сфери, нові професії, руйнуються старі установи, колишні норми, застарілі традиції; йде пошук нових можливостей і варіантів галузевого і загальнодержавного реформування.

Освіта як одна з основоположних сфер суспільного життя, відбиває всі події сьогоднішньої історії, її політичні зміни, фінансові й економічні перетворення, психологічні зміни у свідомості людей. Особливе місце в системі освіти займає освіта молоді. Враховуючи сьогоднішню молодь - перше покоління, яке живе в період реформування економічної і політичної системи сучасної України, по-новому зазвучали питання про статус молоді в суспільстві, про її соціальні функції, політичні погляди і світогляд, рівень освіти і професіональної кваліфікації, моральне обличчя і культурні потреби. Рішення цих питань є актуальною потребою і необхідністю у формуванні принципово нової концепції молодіжної політики України.

Науково-педагогічний підхід до дослідження виховання молоді передбачає розуміння її як великої соціально-демографічної групи, особливості якої визначаються роллю і місцем молодого покоління в системі відтворення і розвитку суспільства. З цим пов'язані соціально-психологічні особливості молоді, її соціально-політична  неоднорідність у сучасному суспільстві, специфіка її соціального положення.

Україна вступила у новий етап історичного розвитку - суверенна держава, яка будує соціально орієнтовану ринкову економіку, розвиває демократичні суспільні відносини, інтегрується у європейську і світову спільність.

За цих умов своїм головним завданням технікум                                                                                                                                                                                                                                       визначає орієнтацію на виховання особистості, надаючи перевагу пріоритетам духовної культури, нової ідеології державотворення, працює над проблемою якості підготовки фахівців.

Виховна робота у навчальному закладі здійснюється на засадах демократизму, використання виховного потенціалу студентського самоврядування і спрямовується на забезпечення гармонійного цілісного розвитку особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору та життєдіяльності в самостійному житті.

Виховання здійснюється в матеріальній, духовній, соціальній сферах та в природному середовищі.

Основними напрямами виховання є забезпечення:

• толерантної поведінки студента в соціальному середовищі;

• дієвої пошани і любові до своєї родини, нації, держави;

• дотримання демократичних цінностей;

• готовності до створення міцної сім'ї;

• здатності адаптуватись до нових умов життя.

Забезпечення гармонії між людиною і природою досягається в процесі виховання за двома напрямами:

- ведення здорового способу життя і формування культури здоров'я;

- бережливе ставлення до природи.

Завданнями виховання в навчальному закладі є:

- підготовка національно свідомої інтелігенції, оновлення і збагачення інтелектуального генофонду нації, примноження культурного потенціалу, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів;

- виховання майбутніх спеціалістів авторитетними високоосвіченими людьми, носіями високої загальної, політичної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, естетичної, фізичної та валеологічної культури;

-  створення умов для вільного розвитку особистості, її мислення і загальної культури, залучення до різних видів творчості (науково-дослідної,     культурно-просвітницької,     суспільно-гуманістичної,     фіз­культурно-оздоровчої та спортивної, правоохоронної тощо);

-  формування громадянської, соціальної активності та відповідальності, залучення молоді до участі в процесі державотворення, розвитку суспільних відносин;

-  усвідомлення взаємозв'язку індивідуальної свободи з правами людини та її громадянського обов'язку;

- культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, прагнення до свободи, гармонії з природою, поваги до жінки, любові до рідної землі;

- збагачення естетичного досвіду, участь у відродженні і створенні національно-культурних традицій регіону, міста, навчального закладу;

-  створення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

- пропаганда здорового способу життя, викорінення шкідливих звичок та запобігання правопорушенням.

Усі форми, які я використовую у вихованні молоді, мають гуманістичну спрямованість, зорієнтовані на особистісне вдосконалення і різнобічний розвиток.

Індивідуальні форми виховання передбачають психолого-педагогічний супровід, допомогу і підтримку в становленні молодої людини як індивідуальності, особистості та громадянина України.

Групові форми виховання спрямовані на формування комунікативних умінь вихованців, збагачення їх соціального досвіду, розвиток творчих здібностей, створення умов для їх самореалізації та самоствердження, гармонізації інтересів особистості та колективу.

Масові форми виховання спрямовані на формування у молоді громадянськості, національної свідомості, мотивів соціально значущої діяльності (миротворчої, природоохоронної, фізкультурно-оздоровчої, спортивної, художньо-естетичної, дозвіллєвої тощо).

Виховання здійснюється диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей вихованців, їх сенситивних і психофізіологічних особливостей, у різноманітних організаційних формах, які забезпечують функціонування   безперервного виховного процесу.

Організаційні форми виховання постійно вдосконалюються і збагачуються за рахунок співпраці виховних інститутів з культурними, спортивними, медичними, юридичними установами району, релігійними конфесіями, громадськими організаціями.

Важлива роль у розв’язанні багатогранних завдань національного виховання студентської молоді належать викладачу – кураторові студентської групи.